Авто хіллман — британська марка, яка народилася з велосипедного бізнесу Вільяма Гіллмана 1907 року й перетворилася на один із стовпів Rootes Group. Від ранніх багатолітрових машин до майже півстолітнього Minx, сміливого задньомоторного Imp і стильного Avenger бренд охопив епохи великих двигунів, післявоєнного відновлення та американського впливу Chrysler. Сьогодні права на назву належать Stellantis, а збережені екземпляри цінуються колекціонерами за характерну британську практичність і здатність десятиліттями служити родинам без зайвого пафосу.
Hillman ніколи не гнався за революціями заради них самих. Він будував машини, які їздили щодня, витримували дороги Британії та експортних ринків і водночас встигали з’являтися в ралі. Саме ця суміш надійності й тихої амбіції зробила марку впізнаваною навіть після того, як значки зникли з решіток радіаторів у середині 1970-х.
Початки: від велосипедів до перших автомобілів
Вільям Гіллман, народжений 1848 року, спочатку заробляв на швейних машинах і велосипедах. Разом із Джеймсом Старлеєм він стояв біля витоків ковентрійського велосипедного буму. До початку XX століття бізнес зробив його мільйонером, і в 1907-му, вже в зрілому віці, він заснував Hillman-Coatalen Motor Car Company разом із бретонським інженером Луї Коаталеном. Перші машини були великими: 6,4-літровий чотирициліндровий і майже 10-літровий шестициліндровий агрегати. Участь у Tourist Trophy 1907 року закінчилася аварією, але привернула увагу.
Коатален пішов у Sunbeam 1909-го, компанію перейменували на Hillman Motor Car Company. Справжній комерційний прорив принесла скромніша 9-сильна модель 1913 року з 1357-кубовим двигуном бічних клапанів. Після Першої світової вона повернулася як 11 hp з об’ємом близько 1600 см³ і трималася до середини 1920-х. Великим хітом став 14 hp 1925 року — практичний сімейний автомобіль, який позиціонували як «машину, що коштує менше, ніж повинна».
Сім’я Гіллмана не мала синів, але доньки вийшли заміж за Джона Блека та Спенсера Вілкса — людей, які пізніше вплинули на Standard і Rover. Ці зв’язки показують, наскільки тісним був світ британського автопрому початку століття.
У 1928 році з’явилася рядна вісімка 2,6 л з верхніми клапанами — спроба вловити моду на straight-eight. Вона страждала від проблем із шатунними вкладишами і з’явилася якраз перед Великою депресією. Це полегшило поглинання.
Епоха Rootes і народження Minx
Брати Вільям і Реджинальд Рутс, успішні дистриб’ютори, почали купувати виробників. Hillman опинився під контролем 1928-го, злився з Humber, а до 1932-го Rootes отримали близько 60 % акцій Humber за підтримки Prudential Assurance. Hillman став «народною» маркою групи, тоді як Humber займав вищий сегмент.
Перша повністю «рутсівська» модель — Wizard 1931 року — не злетіла. Зате Minx, представлений у жовтні 1931-го з 1185-кубовим чотирициліндровим двигуном бічних клапанів і ціною близько 159 фунтів, став хітом. За перший рік продали близько десяти тисяч машин. Протягом 1930-х він отримав синхронізатори на всіх передачах (рідкість для сегмента), більш обтічний кузов Magnificent і унітарну конструкцію. До війни Minx уже був одним із наймасовіших британських сімейних автомобілів.
Після 1945-го виробництво швидко відновилося. Моделі пройшли фази (Phase) і марки (Mark). Phase VIII / Mark VIII 1954–55 років нарешті отримав верхньоклапанний 1390-кубовий двигун. 1956-го з’явилася платформа Audax зі стилем, до якого долучився Raymond Loewy Associates — американські хвостові плавники, чисті лінії та несучий кузов. Minx серій I–VI (до 1967) став хребтом Rootes. Існували седани, кабріолети, універсали, хардтоп Californian. Ліцензійне виробництво в Японії здійснювала Isuzu (десятки тисяч машин). Super Minx (1961–67) був трохи більшим і розкішнішим варіантом тієї ж платформи.
Minx протримався в різних іпостасях майже 40 років — довше, ніж багато сучасних «довгожителів» сегмента. Це не революція, а вміння вчасно оновлювати форму, не ламаючи суть.
Imp: сміливий експеримент у Шотландії
Наприкінці 1950-х Rootes вирішили зайти в сегмент до 1 літра, де домінував Mini. Проєкт Apex (інженери Майкл Паркс і Тім Фрай) дав задньомоторний Imp із алюмінієвим 875-кубовим двигуном на базі агрегату Coventry Climax (спочатку для пожежних насосів). Машина мала відмінну коробку передач, хорошу керованість і просторий салон для своїх габаритів. Запуск відбувся 1963 року на новому заводі в Лінвуді біля Глазго — уряд спрямував інвестиції в депресивний регіон.
Imp став першим масовим британським автомобілем з повністю алюмінієвим блоком і головкою. Виробництво тривало до 1976-го, загалом близько 440 тисяч одиниць. Були версії Californian (фастбек), Husky (універсал), фургони Commer, а також badge-engineered Singer Chamois і Sunbeam Stiletto. Ранні екземпляри страждали від поспіху: проблеми з пневмоприводом дроселя, охолодженням і якістю складання. Пізніші ревізії покращили надійність, а спортивні варіанти успішно виступали в ралі та кільцевих гонках. Завод у Лінвуді став символом і амбіцій, і подальших труднощів групи.
Hunter, Avenger і фінал під Chrysler
1966-го з’явилася платформа Arrow. Hillman Hunter (з 1725-кубовим двигуном) став основною моделлю, а дешевша версія з 1496 см³ знову отримала ім’я Minx. Hunter відзначився перемогою в London–Sydney Marathon 1968 року (екіпаж Ендрю Коуана). Платформа прожила довго: в Європі до кінця 1970-х, а в Ірані як Paykan — аж до 2005 року (пікапи ще довше).
Avenger 1970 року — перша модель, розроблена вже під впливом Chrysler (який до 1967-го повністю контролював Rootes). Стиль «Coke bottle», нова лінійка двигунів 1250/1500 (пізніше 1300/1600), незалежна передня підвіска на пружинах і чотириважільна задня. Машина продавалася також як Plymouth Cricket, Dodge у різних країнах, пізніше Chrysler і Talbot. Загальний тираж перевищив 600 тисяч. 1976-го значки Hillman зникли: моделі перейшли на Chrysler, а після продажу європейського бізнесу Peugeot 1978-го — на Talbot. Виробництво Avenger припинилося 1981-го із закриттям Лінвуда.
Завод у Райтоні-на-Дансморі, серце Rootes, пережив Chrysler і став складати Peugeot (зокрема 206). Він закрився наприкінці 2006 року, а 2007-го був знесений.
| Модель | Роки | Двигун (типовий) | Особливості |
|---|---|---|---|
| Minx (різні серії) | 1932–1970 | 1185–1725 см³ 4-цил. | Найдовший бестселер, Audax, експорт, ліцензія Isuzu |
| Imp | 1963–1976 | 875 см³ алюмінієвий, задній | Перший масовий алюмінієвий британський двигун, Лінвуд |
| Hunter (Arrow) | 1966–1979 (Європа) | 1496–1725 см³ | Перемога в London–Sydney, довге життя як Paykan |
| Avenger | 1970–1981 | 1248–1598 см³ | Стиль Coke bottle, світова платформа, перейменування на Chrysler/Talbot |
Дані зібрані з історичних оглядів марки та енциклопедичних джерел (Wikipedia, спеціалізовані автомобільні довідники).
Цікаві факти про авто хіллман
- Вільям Гіллман став мільйонером на велосипедах і кулькових підшипниках ще до автомобілів; завод будували на території його маєтку Abingdon House.
- Minx у післявоєнні роки був одним із лідерів британського експорту, зокрема до США, де конкурував із Dauphine та Beetle.
- Imp збирали в Лінвуді, але частина компонентів (наприклад, оброблені головки) їхала з Райтона — логістика через усю Британію.
- Hunter під ім’ям Paykan виробляли в Ірані десятиліттями після зникнення британської марки.
- Права на назву Hillman досі належать Stellantis (спадкоємцю PSA); завод у Райтоні знесено 2007 року.
Авто хіллман залишаються живими в клубах власників, на ретро-заходах і в історіях родин, де одна машина служила десятиліттями. Вони не були найшвидшими чи найрозкішнішими, але точно знали, для кого їх створювали — для людей, яким потрібна була просто робоча машина з характером.
